Я каюсь смиряясь, пред Господом каюсь
И голосом тихим молю: "Бог, прости!"
Не видила света, бродила я слепо,
Искала покой для души обрести.
И шла я по жизни как странник в пустыне,
Так шла и не знала что ждёт впереди.
А жизнь быстротечно и годы мелькают
И скоро должна свой итог подвести.
Что Богу скажу я, когда пред Ним встану,
Какой дам ответ, как я жизнь прожила,
Добро ли творила, иль злом отвечала,
Что в сердце хранила, с чем к Богу пришла?
Вопросы, вопросы, но с чем же предстану?..
" О Боже, дай срок мне чтоб снова начать!
Тебе быть послушной, смиренной и кроткой,
По истине жить и Тебя прославлять!"
Служить Тебе верно, с усердием в сердце,
Так жизнь до конца без остатка прожить.
Исполнить Завет Твой- нести Слово Божье,
Свой труд в дела Бога с душой принести.
И буду во Имя и Славы Господней
Заблудших людей к трону Бога вести.
Всю жизнь, как алмаз, положив на лодони,
В служенье Тебе я хочу при нести.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
